Читайте на Zefir.ua

Карикатура як ліки на всі випадки – Юрій Журавель

Інтерв’ю із художником, автором книги «Карикадурка», громадським діячем, музикантом, лідером гурту Ot Vinta Юрієм Журавлем
Карикатура як ліки на всі випадки – Юрій ЖуравельХтось, переживаючи, їсть, як не в себе, а хтось, навпаки, втрачає апетит, хтось – ціпеніє, а хтось, як Форест Гамп, біжить. ЮРІЙ ЖУРАВЕЛЬ взявся за олівець. Кожного дня, від перших днів Майдану користувачі соцмереж реготали над черговим шаржем на політика, пишалися новим героєм чи дружно вітали із днем народження відому особистість. Жодної резонансної події не пройшло повз його гострий олівець. Тисячі читачів вже звикли отримувати щоденну дозу малюнків і за якийсь рік художник, за сумісництвом ще й громадський діяч, музикант, лідер гурту Ot Vinta перетворився на популярного блогера, а малюнків і шаржів назбиралося на перший том «Карикадурки», що заважила аж два кілограми (а здається всі п’ять!). Виявилось, робота, що лікувала душу автора і десятки тисяч душ читачів, оголила величезну проблему – відсутність знання своєї історії, тому крім актуальних шаржів на події сьогодення, справа поступово перетворюється на лікбез з української історії та культури. Народ має знати своїх героїв, тому на підході вже другий том «Карикадурки», про особливості якого Юрій розповів www.zefir.ua. Збірка карикатур буде представлена на Форумі видавців в Львові у вересні, а поки художник збирає необхідну суму за допомогою спільнокошту, і кожен, хто підтримає випуск книги, обов’язково стане власником певного подарунку, відповідного сумі внеску. Долучитися до спільнокошту можна ТУТ. В часи великих змін, кожен має робити ту справу, яку вміє робити якнайкраще: «Зараз мусимо працювати, не покладаючи рук, ще більш старанно і з душею. Краще за нас самих нашу роботу не зробить ніхто. Моя зброя – гітара і олівець, вона поки що ефективніша за автомат. Але якщо треба буде – візьму в руки банальну зброю, хоча завжди вважав: вбивати людей – то остання справа. У поганого господаря пацюки лізуть в хату, і він мусить їх вбивати. А якби думав про добробут і чистоту в хаті, то не довелося б вбивати. ОСВІТА, ВИХОВАННЯ, КУЛЬТУРА – зброя набагато потужніша. Ми проґавили кілька десятиліть. Треба працювати зараз», — зазначив художник.

Карикатура як ліки на всі випадки – Юрій Журавель
Юрій Журавель

До першого тому «Карикадурки» увійшов, мабуть, весь твій доробок. Як виникла ідея?
Дійсно, перша «Карикадурка», радше не книжка, а збірка шаржів. Я зібрав у неї все, що зробив за рік. Я малював, бо відчував, що мої малюнки зараз потрібні людям. Це була моя можливість висловитися тим способом, яким я найкраще вмію. Я публікував свої роботи в соцмережах, їх коментували, робили репости, а для людей, що стояли на Майдані і не могли їх дивитися в інтернеті, я влаштував виставку на Європейській площі, котру поповнював кожного тижня, коли ми приїжджали на Майдан із концертом і гуманітарною допомогою. Хтось мене спитав, чи не хочу я видати збірку. Щоб видати книжку треба багато грошей, яких у мене нема, і мені порадили звернутися до спільноти biggggidea, щоб видати книжку спільнокоштом. Спільнота мене підтримала.
Я уявляв «Карикадурку» як сімейний фотоальбом, коли людина, що пройшла Майдан, гортаючи книгу, розповідає історію подій дітям і онукам. Виявилось, що я трохи недооцінював силу малюнку. Через щільність інформаційного потоку люди не хочуть читати великі тексти, розгорнуті новини, навіть відео переглядати лінуються, тому зачепити, пробудити людину картинкою із коротеньким підписом набагато легше.

Карикатура як ліки на всі випадки – Юрій Журавель
Арсеній Яценюк
Карикатура як ліки на всі випадки – Юрій Журавель
Петро Порошенко

Яка буде основна ідея другого тому «Карикадурки»?
Оформлення і формат першої «Карикадурки» будуть збережені: тільки напис зробимо червоним. До неї так само увійдуть шаржі на визначних людей і ілюстрації до знакових історичних подій. Також на численні прохання до книги увійдуть креслення і пояснення до майстер-класів «Добродія».
Центральним елементом «Карикадурки-1» є «Небесна сотня». У другій «Карикадурці» її місце займе кольоровий малюнок «Герої Землі рідної». В центрі буде сучасний український воїн, поруч солдати Другої світової війни – праворуч воїн УПА, ліворуч радянський солдат одного із чотирьох українських фронтів, адже внесок нашого народу у перемогу в Другій світовій війні – величезний і неоціненний. По краях я запланував розмістити Атілу, бо він народився за деякими даними на території сучасної Черкащини, та Ахілла, бо він кімерієць, і народився в Керчі. Нехай потім читачі сперечаються, обговорюють, шукають.

Карикатура як ліки на всі випадки – Юрій Журавель
«Небесна сотня»

Всі герої, народжені на нашій землі заслуговують на увагу. Я, звичайно, не знавець історії України і ніякий не пропагандист, я просто хочу своїми малюнками спонукати людей вивчати історію своєї країни.

Хочу, щоб малюнок «Герої Землі рідної» став таким собі лікбезом. Бо нам дуже не вистачає знань про своїх героїв і перемоги. Спілкуючись в зоні АТО з бійцями і політруками, розумієш, що треба заново викладати історію України, вселяти людям віру в те, що це справді наша земля і ніяких зазіхань на неї з боку московітів чи когось іншого і бути не може. І якщо ти в голові будеш впевнений, що ти, наприклад, волиняка, нащадок Князя Острозького, то вже не станеш на коліна перед ворогом, не будеш плювати на лавочку під під’їздом, матюкатися і таке інше. Ці знання додадуть тобі внутрішньої шляхетності, і віри в справедливість справи, яку робиш.

Карикатура як ліки на всі випадки – Юрій Журавель
Вбивство Бориса Немцова
Карикатура як ліки на всі випадки – Юрій Журавель
Михайло Жванецький

Зараз ми знову звертаємося за допомогою спільноти – збираємо гроші на видання другого тому «Карикадурки». Долучитися можна ТУТ

Кожен, хто візьме участь у спільнокошті, отримає від нас подарунок. Внесок 400 грн – це власне «Карикадурка-2» по ціні собівартості (на Форумі видавців книга буде коштувати значно дорожче). І книжка буде обов’язково підписана «Ти такий крутий доброчинець, дякую тобі». Крім того, в другому томі я планую надрукувати список людей, що вклали свої кошти у видання обох «Карикадурок». Гадаю, людям буде приємно побачити там свої імена. Мені дуже подобається, що збір коштів відбувається прозоро, бо не розберуся потім, кому «Карикадурку» відправляти. (Сміється.)
За внесок 250 грн доброчинець отримає календар «Битви за Землю рідну». Внесок від 800 грн – це два томи «Карикадурки». Внесок від 1500 грн – двотомник, календар і футболка.

Карикатура як ліки на всі випадки – Юрій Журавель
Жерар Депард\’є
Карикатура як ліки на всі випадки – Юрій Журавель
Міхеіл Саакашвілі

І є ще один вид внеску, так би мовити, категорії VIP. До мене часто звертаються із проханням намалювати шарж на себе чи друзів. Я останнім часом таких замовлень не виконую. Мені звичайно приємно, що деякі люди мріють потрапити в «Карикадурку», бо це престижно: якщо Журавель його намалював в хорошім шаржі, значить, це щось да означає. Особливо це стало помітно після шаржів на Філатова і Мочанова (до речі, Мочанов став чемпіоном за кількістю лайків). Отже, за внесок від 3000 грн я візьмуся намалювати шарж на доброчинця на форзаці книги.

Карикатура як ліки на всі випадки – Юрій Журавель
Олексій Мочанов
Карикатура як ліки на всі випадки – Юрій Журавель
Олег Михайлюта «Фагот»

Всі вже звикли, що майже кожен день у Фейсбуці починається із малюнка Журавля. Як ти встигаєш?
Насправді, нічого не встигаю. Зараз в планах намалювати усі 12 битв для календаря «Битви за Землю рідну». Повторюся, нам всім треба надолужувати знання з історії України. Так, 29 червня річниця Конотопської битви (29 червня 1659 року битва між об’єднаним військом гетьмана Івана Виговського і Кримського хана з одного боку і московським військом із іншого боку. – Прим. ред.), де вони конкретно дали московітам. Ось вона сила об’єднання! Потім буде річниця перемоги Святослава над хазарами (3 липня 964 року, коли Святослав Хоробрий зруйнував столицю Хазарії місто Ітіль. – Прим. Ред.) Тому графік, звичайно, є. Бо непогано було б викладати малюнок за день до річниці.

Іноді буває, що робота не йде. Хочеш намалювати людину серйозною, а через її яскраву особистість виходить карикатура. Багато довелось попрацювати над вітанням до дня журналіста, що відзначають 6 червня (перед цим я до третьої ночі підписував «Карикадурки» переможцям конкурсу карикатур – люди старалися, малювали, і їм треба було кожному підписати книгу і відправити). Підписував і думав про журналістів. А ідеї путньої немає: то журналісти в касках виринають з окопів, то замість камери гранатомет, чи замість гранати мікрофон… Потім, думаю, найголовніша задача журналіста – в будь-якому випадку правдиво висвітлювати події. Журналісти ж четверта влада… влада… в одній руці мікрофон як скіпетр, в іншій – земна куля як держава, ну й пішло-поїхало. Нам треба в Київ на саундчек (з Рівного в 10 ранку виїжджаємо), а я ще сканую, підчищаю, публікую… І так майже весь час. (Сміється.) Так що я просто катастрофічно не встигаю.

Карикатура як ліки на всі випадки – Юрій Журавель
Вітання до дня журналіста

Ти, мабуть, зараз багато читаєш? Якими знахідками пишаєшся?
Зараз я дуже багато читаю публіцистичної та наукової літератури з історії України. Певний час я цікавився періодом Івана Мазепи, коли працював над проектом для громадського руху «Не будь байдужим». Прочитав купу книжок, консультувався із дослідником Мазепи, кандидатом історичних наук Ольгою Ковалевською. Часом мені здавалося, що я навіть знаю, як Мазепа був вдягнений і що робив, прокинувшись вранці, скажімо, 18 вересня 1680 року, а через деякий час я перечитував і розумів, що взагалі нічого про нього не знаю. Іван Мазепа настільки мудра, але при цьому суперечлива особистість!
У Маніфесті до Українського війська і народу від 1708 року Іван Мазепа виголосив: «Ми стоїмо тепер, Братіє, між двома проваллями, готовими нас пожерти, коли не виберемо шляху до себе надійного, щоб їх обминути». Обираючи союзника, Мазепа розумів, що і Швеція, і Росія – це загарбники, які ведуть війну на території України. І з цих двох зол треба обрати менше. Я тоді намалював ілюстрацію, як з одного боку в Україну вгризається шведський лев, а з іншого боку – двоголовий орел.

Це пророчі слова. Так було триста років тому, так і зараз. Половина України начебто готова до євроінтеграції, а половина Європу взагалі не сприймає. Насправді в України має бути свій шлях, не спрямований ні на Росію, ні на Європу. Україна – це піца, смачна тому, що складається із різних інгредієнтів: на сході живуть одні люди, на заході – інші, але всі мають зрозуміти, що вони – єдиний народ, і що наша спільна держава заслуговує на особистий вибір.

А гетьман тоді цілих півроку мучився до кого пристати. Уявляєте, наскільки це складний вибір! Ось іще історія про вибір, який кожного разу доводилося робити Мазепі. Прийшли запорізькі козаки до його маєтку на аудієнцію, і вподобали його колекцію середньовічної зброї. Почали приміряти, випробувати, дещо по шароварах ховати, на що ад’ютант Мазепи зробив зауваження. Запорожці недовго думаючі, приставили ніж до горла ад’ютанта, і зайшовши в кабінет до Мазепи, висунули ультиматум: продовжуємо перемовини тільки, якщо він дозволить ад’ютанту перерізати горлянку, бо той заважає. І Мазепа пристав на цю умову, бо перемовини були важливіші. Мазепа не раз сильно шкодував, що доводиться мати справу із запорожцями, бо вони були ще ті посіпаки.

І отак все глибше і глибше копаючись в історії України, я все більше і більше змушений малювати, аби заповнити прогалини. Ось ще один приклад. Нещодавно ми знімали фільм про Миколу Миколайовича Миклухо-Маклая. Це його дядько розповів Миколі Гоголю історію про свого пра-пра-прадіда Охрима Макуху, який став прототипом Тараса Бульби. Цей Охрим Макуха був курінним отаманом війська Запорізького, що служив у війську Богдана Хмельницького часів визвольної війни українського народу. У Макухи було три сини: Назар, Омелько і Хома, які воювали разом із батьком проти поляків. Старший син Назар закохався в дочку коменданта Дубенського замку, і перейшов на бік польської шляхти. Батько розлютився і наказав меншим синам викрасти і вбити старшого брата. Під час викрадення був поранений і помер молодший син Хома. А вже Омелько розповів історію родини нащадкам.
Академік Володимир Вернадський теж виявляється козацького роду. Рід письменника Антона Павловича Чехова походить із України. Багатьох людей, якими може пишатися Україна прибрали до своїх рук росіяни, вважаючи «великими русскими творцами культуры и науки». Якщо вони забирають наш Крим, то ми зараз позабираємо назад своїх героїв.

Серед цікавих особистостей, яких я для себе відкрив можу в першу чергу назвати Петра Болбочана. Це полковник армії УНР. В період громадянської війни ця людина відвойовувала у більшовиків території Криму та Східної України: Слов’янськ, Донецьк, Луганськ. В ході зміни влад у Києві, він був заарештований і страчений за наказом Симона Петлюри. В історії України видатних яскравих, але забутих імен дуже багато. Дай Боже тільки встигнути більшість із них намалювати!

Карикатура як ліки на всі випадки – Юрій Журавель
Петро Болбочан

Антигероїв якихось знайшов?
Я, чесно кажучи, на них так сильно не фокусувався. Головний антигерой в українців – це лінощі, жадібність і страх. Сподіваюсь, що ми подолаємо їх, і все у нас вийде.

У творі Джека Фіннея «Між двох часів». Машина часу в ній – це старовинний будинок. Головний герой живе в такому домі, готує їжу тих часів, носить одяг тих часів, читає газети тих часів. І ось він одного дня відкриває двері – і все він потрапив у минуле. А ти б куди хотів потрапити?
Чесно кажучи, дуже хотілося б. Я сильно люблю добу козацтва, але мені більше хотілося б попасти в епоху князя Костянтина Острозького і побачити битву під Оршею (8 вересня 1514 року, містечко Орша, сучасна Білорусь. – Прим. ред.). Єдине, я б не хотів бути учасником тих подій. У битві під Оршею 15-тисячне військо Великого князівства Литовського і Королівства Польського розгромило 80-тисячне(!) московське військо, очолюване воєводою Іваном Челядніним. Цю перемогу пам’ятають у Литві, Польщі, а в Україні про неї майже ніхто не чув. В минулому році ми мали б святкувати її 500-річчя.

Карикатура як ліки на всі випадки – Юрій Журавель
«Битва під Оршею»

Цікаво було б подивитися, як виглядали наші пращури. Наскільки важкі лицарські обладунки, як вони пересувалися в них, при цьому вправляючись зі списом, мечем, арбалетом. Дуже хотілося б вдягти кольчугу, лати, сісти на коня, взяти до рук зброю і відчути на собі їх важкість, зручність і міць. Кажуть, що в ту епоху люди були трошки менші, і тому лати, що збереглися, виглядають, ніби їх носили хлопчики. Взагалі, мені, як чоловікові, цікаво було б подивитися на зброю. Коли ми знімали про Рівне фільм «Таємниці мого міста», видавець нашої «Карикадурки» Віктор Федосюк, він же козак Волинської Січі, приніс на зйомки справжні мушкет і пістоль. Це така потужна зброя – ми пробили пусту бочку від масла наскрізь!

В такій подорожі я б надихнувся і намалював би набагато більше.

Інтерв’ю: Юлія Найденко
Іллюстрації: малюнки Юрія Журавля

Top

Присоединяйтесь к Zefir.ua
в социальных сетях