Читайте на Zefir.ua

Музичний супровід, та здоровий дух «Піккардійської Терції»

Музичний супровід, та здоровий дух "Піккардійської Терції"

Інтерв’ю з солістом вокальної формації «Піккардійська Терція» Андрієм Капралем.
Zefir.ua продовжує знайомити з учасниками цьогорічного фестивалю «Країна Мрій»В Київ знову їде вокальна формація «Піккардійська Терція»! За останні півтора року гурт проїхав вздовж і впоперек всю Україну, завітав до кожного найменшого містечка на сході і на заході, півдні і півночі. А стародавня лемківська пісня «Гей, пливе кача» з альбому «Ельдорадо» 2002 року у їхньому виконанні за іронією долі перетворилася на загально народну молитву. Чи пролунає вона в Пирогові? За словами художнього керівника гурта Володимира Якимця, «Піккардійська Терція» готує для «Країни Мрій» легку програму, щоб поспівати і потанцювати. Тому годинний виступ «піккардійців» (неділя, 21 червня, 19:00, сцена Ethno-Jazz Stage) не обійдеться без композицій «Спомин», «Берег ріки», «Шізгара», «Емігрантс Сонг» і, звичайно, «Старенький трамвай». А найголовнішим сюрпризом стане виступ гурту у супроводі барабанів і перкусії – давно вже хлопці не експериментували із музичними інструментами, все а капела та а капела.

А тим часом www.zefir.ua напередодні «Країни Мрій» поговорив із АНДРІЄМ КАПРАЛЕМ, тенором, солістом і просто цікавою, неординарною людиною, котра стоїть у самих витоків вокальної формації «Піккардійська Терція», якій цього року виповнюється – страшно навіть сказати – 23 роки!

Музичний супровід, та здоровий дух "Піккардійської Терції"

З дитинства я мріяв точно не бути космонавтом. (Сміється.) Я і до цього часу не люблю літати. Небо – це не моя стихія. Я все-таки мріяв бути артистом. Навіть у снах «літав», як музикант.

Люди на моєму шляху, як правило, добрі. Може, я все-таки в Бога на гарному рахунку.
Погані люди не те щоб мені не зустрічаються, але, на щастя, проходять повз мене. Мабуть, тому що я сам їх не шукаю, як не шукаю і якихось незрозумілих пригод.

Ніколи не припиню вірити, насамперед, в Бога. А також в добро і любов.

Мене не припиняє дивувати моя країна. Я розумію, що справді цю країну Бог наділив всім. З історії ми знаємо про її досягнення протягом віків, але те, що вона показує зараз! Дивуюсь людям, їхній доброті по всій країні, силі наших героїв. Я переконаний, що гени козаків та інших воїнів, які колись боронили наш край, не перевелись нанівець. Зараз, дай Бог, ми вистоїмо і переможемо, і наша армія буде найсильнішою в світі. А наша земля справді здатна годувати півсвіту, на ній все може рости,
правда її треба завчасно обробити, та засіяти, наприклад кукурудхою як на seed-ua.com, то можно пів року потім не працювати, сміється. Мені здається це є так, тому что її обробляють руки людей, які споконвіку на ній працювали, її любили, і тому земля їх слухає і для них родить. І цей зв’язок, до речі, дуже тісний.

Ідеальна жінка – це, звичайно, моя жінка. Насамперед вона є жінкою, дружиною і мамою наших дітей, а це найосновніші для жінки речі, хоча вона так само прагне реалізувати себе і в творчих пошуках. У кожного з нас свої шпаки в голові. (Сміється.) Скажімо так, моя дружина наближена до ідеалу, але ідеалом взагалі будь-кому бути складно. Ідеал – це Бог. А ми всі грішні, тому ідеальними бути не можемо.

Справжній чоловік… Я все-таки, напевно, прихильник матріархату. Чому? Тому що я розумію, що чоловік справжній тоді, коли біля нього знаходиться справжня жінка. Чоловік, який залишається в житті сам, він, як правило, дуже слабкий, на відміну від жінки. Чоловік сильний, якщо в нього є опора. Хоча здається, як крихітна жінка може бути йому опорою? А вона насамперед опора свідомості, оберіг.

Заради досягнення мети я ніколи не піду по чиїхось долях. Сподіваюсь, все, що я маю у житті, я отримав за свою поведінку, працю, розуміння певних речей, діяння. Я ніколи не був кар’єристом і нікому не ламав, не дай Боже, життя. Це ніби тобі потрібні гроші і ти йдеш вбиваєш людину, щоб їх забрати. Є багато людей, що зробили свою кар’єру хоч і не на крові, але життів багато потоптали. Це, можливо, найбільший гріх.

У вільний час я в оточенні рідних. Не можу сказати, що в мене його немає, навпаки. А завдяки дружині мій вільний час організований, бо сам я трохи лінивий, щоб його організувати.


«Старенький трамвай»

Мене завжди тішить, коли хтось справді щось здобуває. Я одразу відчуваю – вірю я цьому досягненню чи ні. Заради досягнення успіху людина віддає частину свого життя. І, можливо, найкращу. Мені особливо шкода, коли люди втрачають голову від успіху або не вміють його цінувати.

Мене засмучує насамперед нечесність. Не люблю, коли маніпулюють. І зараз я говорю не про політиків, а маю на увазі людей мистецтва. Не буду називати імен, бо це суто мої думки. До таких людей швидко приходить слава, але вона якась непевна. І мені їх шкода, бо так швидко, як слава прийшла, вона так само швидко й піде.

Я ніколи не зроблю… в кожній релігії є своє Святе письмо, свої заповіді, скажімо так, і як би всі люди їх дотримувались, то на землі б не було б воєн. Якщо людина вірить в Бога, значить вона слідує тим цінностях, які він від неї вимагає, і отримує від Бога дуже багато заохочень і бонусів. Ось яким правилам я намагаюся слідувати в своєму житті, хоча звичайно, я не ідеальний і теж зі своїми шпаками в голові, але розумію, що завдяки цьому я, насправді, маю багато.

Гроші у моєму житті – це важлива річь, бо в мене є діти, сім’я, батьки, купа потреб в житті, на які треба мати гроші. Але часом мені стає сумно, бо через потяг до матеріальних речей багато хороших людей знецінюється.

Справи зачекають… звичайно, буває, я змушений відкласти справи через стан здоров’я чи щось таке, хоча я досить таки пунктуальний. В крайньому випадку можу трошки спізнитись, але завжди попереджаю. Ну, а щоб підтримувати себе у формі, я став постійним відвідувачем СПА салону, в який регулярно проходжу процедури лікувального гідро-массажу, доречі, можу рекомендувати — http://thai-spa.od.ua/massage/lechebniy-gidromassazh. Повірте, після напруженного робочого тижня, немає нічого кращого ніж массаж, особливо водяний. Може в цьому і є мій рецепт бадьорості та стійкості. Може бути. А для повного щастя мені не вистачає, щоб, нарешті, з нашої землі пішло все чуже і дало нашій землі розвиватися. Зараз щастя людей залежить від спокою в Україні. Не буде війни – всі будуть жити і працювати.

Хоч раз у житті обов’язково треба… складно сказати. Я не йду за планом: раз в житті чоловікові треба побудувати дім, посадити дерево… в мене одні дочки. (Сміється.)
Я – батько трьох дітей, мені треба їх виростити, розумію, що через одне моє егоїстичне бажання (як дехто стрибає з парашутом чи щось подібне) можу залишити сім’ю без годувальника. Колись я пішов на Говерлу – мені було дуже важко, і коли я думав вже, що майже дійшов, виявилось, що до верхівки ще стільки ж. Все ж я пересилив себе і піднявся, бо подумав, що навряд чи знову наважуся. Я стояв на найвищій горі України і бачив птахів, що літали нижче за мене!

Щастя – це коли ти робиш улюблену роботу, і тобі за неї ще й гроші платять. Так у нас тато казав. (Сміється.) І це тільки одна з багатьох складових щастя. Щастя – це коли поряд з тобою є всі, кого ти хочеш бачити, і всі вони здорові. Щастя – це коли ти маєш можливість втілювати свої мрії в життя. Щастя – це навіть коли ти сам поставив якийсь метр паркану, і він тобі дуже подобається.


«Їдь до Львова»

Справжній друг все розуміє, відчуває і не нав’язується. Я ще певно для себе не до кінця розкрив питання дружби. Мої друзі – це моя дружина, діти, моя мама, моїм другом був тато. Мої друзі – це люди, з якими я вже стільки років поряд виступаю. В житті ти зустрічаєш багато людей, але кожному надавати титул друга нечесно. І слава Богу, мені не довелося пізнавати друзів у біді.

Бути самим собою – це бути самим собою. Кожен в своєму житті проходить через мавпування будь-кого. Так, співаючи, я спочатку мавпував багатьох інших музикантів, щоб знайти себе. Головне, відчути цей момент переходу, щоб не залишитися мавпою.

Краса вимагає….не знаю чи жертв. (Сміється.) Не хотілось би, щоб люди заради краси псували своє здоров’я і комусь життя. Питання краси для кожного індивідуальне. Часом бачу людей, яких вважаю можливо аж занадто красивими, а вони так не думають. До речі, дуже добре, що кожному з нас дана така маленька ніша, яка не дозволяє нам оцінити себе самого до кінця. При всьому егоїзмі в людині має бути щось, що її хоч трохи стримує.

Воля – це… Кажуть – сила є, воля є, а сили волі нема. (Сміється.) Бути вольовою людиною – це складно. Вона часто мусить приймати вольові рішення, мусить з чимось боротися, в чомусь себе обмежувати. Саме тому вольові люди з рештою чогось і досягають. Я поважаю вольових людей, але не вважаю себе одним із них.

Найулюбленіший одяг у гардеробі зручний. Мені подобається чийсь вислів про те, що музикант, який грає джаз, не має виходити на сцену вбраний яскраво, бо буде заважати людям слухати музику.

Для того щоб іти вперед, треба не робити кроків назад.

Музичний супровід, та здоровий дух "Піккардійської Терції"

Найкраща риса характеру людини – це в першу чергу самоповага. Якщо ти поважаєш себе – ти будеш поважати інших. А також людяність, любов і чесність.

Я не став би таким, який я є, якщо б я не народився. (Сміється.)

Ідеальний дім – той, куди хочеться повертатись і в якому хочеться бути.

Я дуже хочу навчитися… багато чому, а також вдосконалити те, що вмію. Можливо, грі на гітарі чи трубі. Тут я мавпою лишився. (Сміється.)

Світом править той, хто його створив.

Не уявляю, що б люди робили без мізків. Люди без мізків були б тваринами, і без Божої допомоги не дійшли б до тих багатьох позитивних речей, які вони створили. Щоправда, люди й бомбу створили. Але хочеться, щоб в чаші людських досягнень добра було більше, ніж зла. І тоді ті бомби ніколи не будуть зрушені з місця.

Смак життя – це «страва», яку ми готуємо все своє життя. Ми готуємо її кожен день, насолоджуємося нею або виправляєм щось, що не вдалося. З кожної такої щоденної «страви» в нас виходить «страва» року. Тому наше життя в наших руках.

Хіти всіх часів та народів… не можу назвати якусь одну, та й навіть десять речей. Дуже багато слухаю, кожного разу різне. Комусь же ж дав Бог написати такі пісні, які всі співають і будуть співати! Маю надію, що колись наші пісні десь за двадцять-тридцять років хтось співатиме і вважатиме хітами.

На захід, присвячений першому контакту з інопланетною цивілізацією, конче потрібно прихопити з собою… Повертаємося до першого питання – я ніколи не хотів бути космонавтом. (Сміється.). Тому на зустріч навіть не сподіваюсь.

Top

Присоединяйтесь к Zefir.ua
в социальных сетях